Практичний досвід

  Це тільки початок нашого шляху у вивченні творчого спадку Шевченка. Але цей початок вже покладено, тому ми вже можемо підвести деякі підсумки. Отже сьогодні я пропоную повторити й узагальнити вивчене, взявши участь у вікторині, присвяченій творчості Кобзаря. (Діти розбиваються на 2 команди, придумують їм назви, якщо є «зайвий» учень, він стає рахівником. Вчитель пояснює дітям правила гри та поведінки під час заходу.)

 

( ряст, барвінок, мак, рута, цвіт королевий, лілея, калина)

 

Конкурс 3. «Теорія літератури» (2 б. кожна правильна відповідь)

На уроках і зараз, у другому конкурсі, ви, сподіваюсь, звернули увагу на те, як добре Шевченко володіє образним словом. Тому у наступному конкурсі ми пригадаємо визначення художніх прийомів, які ми вже вивчили і їх приклади бачили у поезіях Кобзаря. (вчитель запитує визначення, ф після правильної відповіді наводить приклади з творів Шевченка)

Отже, що таке «Епітет»           Дівча заквітчанеє спить

«Уособлення»      Рветься осінь руками кривавими до далекого сонечка любого…

«Порівняння»       Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

«Гіперболізація»            Полилися сльози по цілому світу.

Слово вчителя.

Шевченко залишив по собі не лише літературний спадок, а й цілу галерею картин і малюнків, бо мріяв стати саме художником. Я хочу познайомити вас з деякими його роботами ( вчитель демонструє окремі роботи, промовляє назву й коротку історію створення).

Конкурс 4. «Пригадай назву»  ( 1б. за кожну відповідь)

А тепер завдання: у вас є 3 хвилини, щоб пригадати якомога більше назв шевченкових робіт. (Записують на листочках, потім зачитують)

Конкурс 5. «Типографський брак» (5 б.).

Кожна команда отримує вірш Т.Шевченка, уважно його читає і майже запам’ятовує протягом 3 хв. Потім ви отримаєте примірники, у яких пропущені деякі слова, а вам по пам’яті необхідно буде відновити точний зміст.

І сниться сон мені: дивлюсь,В садочку, квітами повита,На пригорі собі стоїть,Неначе дівчина, хатина.Дивлюсь, у темному садочку, Під вишнею у холодочку Моя єдиная сестра, Многострадалиця святая! Неначе в раї спочиває Та з-за широкого Дніпра Мене, небога, виглядає. І їй здається, виринає З-за хвилі човен, доплива… І в хвилі човен порина.

Летим. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце зострічає.Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою.

Конкурс 6. «Відновити рукопис» ( 1б. за кожну прав. відповідь)

Це завдання ще складніше попереднього, тому що ви повинні будете згадати всім відомі рядочки Тарасових віршів і дописати їх.

«Садок вишневий коло …»

«Реве та стогне … широкий »

«І чужому научайтесь, і … не цурайтесь! »

«Зацвіла в долині червона …»

«Ну що б, здавалося, слова. Слова та голос — більш нічого. А … б’ється, ожива, як їх почує!»

«Нічого кращого немає, як тая … молодая з своїм дитяточком малим…»

«У всякого своя … і свій шлях широкий.»

«Хто матір забуває, Того … карає.»

Конкурс 7. «Домашнє завдання» ( 5б.)

Представник кожної команди читає напам’ять вірш Шевченка.

А я так мало, небагатоБлагав у Бога. Тільки хату,Одну хатиночку в гаю,Та дві тополі коло неї,Та безталанную мою, Мою Оксаночку, щоб з нею Удвох дивитися з гори На Дніпр широкий, на яри, Та на лани золотополі, І вдвох тихенько заспівать. Гуляли б, поки не смеркає, Поки мир божий не засне, Поки з вечерньою зорьою Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене. Ми б подивились, помолились І, розмовляючи, пішли б Вечеряти в свою хатину.

Сонце заходить, гори чорніють,Пташечка тихне, поле німіє.Радіють люди, що одпочинуть,А я дивлюся… і серцем линуВ темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! — і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і на Украйні? Чи очі карі тебе шукають На небі синім? Чи забувають? Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули.

Підведення підсумків, привітання переможців.

   

УРОК ПАМ’ЯТІ

до  річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні

 

          Пам’ятати минуле,

 щоб хмари колишніх жахів

 не затьмарили майбутнє.

 

Мета уроку: формувати в учнів громадянську позицію, розуміння уроків історії; виховувати почуття патріотизму, гордості за свій народ, шани до предків і померлих під час Голодомору.

На столі – рушники, колоски пшениці, свічка, книга, в якій зібрано відомості і свідчення про Голодомор у Знам’янці і сел.. Знам’янка. На дошці записано тему й епіграф уроку, кілька прізвищ жертв Голодомору (дорослих і дітей). Підготовлено телевізор і DVD.

 

Хід уроку

 Вступне слово вчителя.

Голодомор назавжди залишиться в історії України важкою чорною плямою. Це свідоме, штучно організоване знищення волелюбної нації, яка проявляла непокору тоталітарному режиму Сталіна. Наше з вами завдання, теперішніх і прийдешніх поколінь, зберегти пам’ять про ці лихоліття, бо живих свідків тієї трагедії стає все менше.

 

1. Бесіда з учнями.

–         Діти, що ви бачите на столі?

–         Як ви думаєте, це багато чи мало? (думки будуть протилежні)

–         Так, для нашого розуміння – це мало. Борошна з цих колосків не вистачить на булочку. А у 32-му такі колоски були на вагу золота.

–         У нашій свідомості немає поняття «голод», але у ставленні до хліба яким має бути наше відношення?

 

1. Розповідь учителя.

Шляхом кропіткої багаторічної дослідницької роботи пошукових груп, заснованих у нашому місті, в тому числі і в нашій школі, було по крихтам зібрано інформацію про той час і створено Книгу Пам’яті, до якої увійшли архівні документи, свідчення очевидців, список людей різного віку, які померли від голоду у 1932-33 роках. У масштабах України мова йде про мільйони людей, при чому остаточна цифра не відома до сих пір, бо вимирали цілі села – і нікому було вже розказати, скільки людей у ньому проживало. При роботі з архівними документами м.Знам’янки та селища на цей день встановлено 485 прізвищ людей, роком смерті яких є 1932-33 роки.

А для тих, хто виживав, створили штучну тюрму – кожен селянин був заручником свого села, в якому не лишилося ні домашньої худоби, ні котів, ні собак. Виїжджати з села було не можна. Тих, хто намагався, заарештовували.

Неможливо осмислити всю глибину трагедії. У Європі І половини ХХ століття і до наших днів Україна у 1932-33 роках була доведена до найвищого, психопатичного ступеня людської трагедії – людожерства. Збожеволілі від голоду матері їли своїх дітей! По-перше, бо були голодні й несповна розуму, по-друге, мабуть, це був єдиний шанс врятувати дитину від голодної смерті. Десь у сучасному світі можна уявити ситуацію, коли матір з’їдає свою дитину? Ні! А в Україні це було!

Я пропоную вашій увазі уривки розповідей очевидців, які пережили голод.

4. Вчитель зачитує з Книги Пам’яті уривки спогадів.

 

5. Перегляд відео матеріалів зі свідченнями очевидців журналіста Знам’янської ТРК Хоменко Оксани.

 

На дошці ви бачите прізвища та імена людей, які померли під час голоду. Ось дорослі – 39, 45, 60 років. А ось діти – 1 рік, 5, 8, 11 років – зовсім маленькі та ваші ровесники. Мабуть, вони так хотіли жити!

За поданням Президента України Віктора Ющенка весь світ визнав Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом, тобто діями, спрямованими на знищення народу, нації. Разом з українцями помирали росіяни, молдовани, румуни, поляки, які проживали на території України в той час. Тож вшануймо загиблих під час Голодомору 1932-33 років хвилиною мовчання.

 

6. Хвилина мовчання.

     (вчитель заздалегідь запалює свічку)

  

 

Кольори та символи української

народної вишивки

Урок розвитку мовлення 

Мета уроку:

навчальна: ознайомити з оберегом української родини – рушником, його значенням у побуті; навчити учнів читати візерунки; розширити та узагальнити знання окремих традицій та обрядів українського народу; пробудити пізнавальні інтереси до вивчення символів та кольорів української народної  вишивки;

виховна: виховувати глибоке почуття любові до батьків, пошани до людей праці; не забувати своєї національної культури; прививати бажання мати власноруч вишитий рушник і зберігати успадковані від попередніх поколінь рушники як сімейний скарб; виховувати естетичний смак, захоплення  красою мистецтва; дбайливе ставлення до різновидів народної творчості як до витворів високого мистецтва українського народу;

розвиваюча: розвивати уважність, спостережливість, уяву, допитливість; навики пошуку потрібної інформації та вміння її донести до слухача; брати безпосередньо участь у проведенні заходу.

Міжпредметні зв’язки: історія України, географія, образотворче мистецтво, народознавство, декоративно-прикладне мистецтво, трудове навчання, етнографія України.

План заняття:

1. Вступне слово.

2. Кольори та символи в української народної вишивки.

3. Орнаменти та символи.

4. Колір як оберіг. Гармонія барв, їх значення.

5. Читання  зображення на  рушниках.

6. Показ родинних та власних робіт учнів.

7. Висновки.

Зміст заняття:

1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Учитель проводить бесіду з учнями для визначення рівня знань з  теорії української народної вишивки.

• Що таке вишивка ? (різновид народної творчості)
• Які стібки використовують у вишивці ? (гладь,хрестик,…)
• Яки орнаменти ви знаєте ? (рослинні (фітоморфні),тваринні (зооморфні), геометричні, фігури людей, тварин (антропоморфні), геральдичні (герби, медалі, емблеми…))

 

Хід заняття:

1. Вступне слово

Вишивання виникло давно – з любові до рідного краю, всього навколишнього світу, з потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

Із давніх-давен нам відомо, що дерево життя – це гілочка з трьох листочків.

Перший листочок — це символ минулого, другий – сучасного, а третій – майбутнього.

Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченими людьми, потрібно знати не лише своє минуле, а й минуле своєї Батьківщини, народу. Пропоную сьогодні доторкнутися до сторінок життя минулого, щоб краще зрозуміти сучасне і, можливо, передбачити майбутнє.

Тема нашої бесіди:

«Кольори та символи української народної вишивки. Рушник»

Мета бесіди: ознайомитися з оберегом української родини – рушником; пробудити в собі бажання вишити рушник і зберігати успадковані від попередніх поколінь рушники як сімейну реліквію; не забувати своєї національної культури.

 

2.   Кольори та символи  української народної вишивки

Зверніть увагу на оформлення класу. Кожного дня ви навчаєтесь у цій красі. Подивіться, як багато рушників! Це не тільки  красиво, естетично, а ще й є джерелом інформації, бо, кожен  рушник – то  послання з минулого нам, у сучасне та майбутнє життя.

За допомогою кольорів та символів ми сьогодні спробуємо прочитати, що хотіли нам розповісти  майстрині, які вишили ці рушники.

Розповідь учениці:

Я дуже люблю рядки з твору Степана Пушика “Балада про вишиваний рушник” і мені б хотілося, щоб і ви почули ці прекрасні слова.

Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знову чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник –
Так тепло, тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Вишивала мати, вишивала,
До листка листочок прикладала,
А між ними цвіт голубуватий.
Простилавсь барвіночок хрещатий,
Виростав барвінок зелененький
І дивились з нього очі неньки
Усміхався цвіт їх рушникові
Світом материнської любові.

Учитель:

«Хата без рушника – що сім’я без дітей», – говорили в народі. У кожній оселі їх було не один-два, а багато.

Пригадайте, які звичаї, пов’язані з рушниками, збереглися до нашого часу? (Учні висловлюють свої думки, використовуючи матеріали місцевості, де проживають).

Після першого в житті купання немовля загортають у вишитий рушник, при взятті шлюбу молоді стають на рушник щастя. Ним піднімають перший сволок, коли будують хату, ним опускають небіжчика у похоронну яму. Рушником накривають хліб на столі, паску і крашанки, які несуть до церкви, хлібну діжу…

 

3.   Орнаменти та символи

Розповідь учениці:

Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. За мотивами орнаменти вишиванок розділяють на чотири групи: геометричні, рослинні, зооморфічні (тваринні), антропоморфні (зображення людей).

Геометричні орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні).

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “дубове листя”, “барвінок” тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

А хто чув легенду про барвінок?

У давнину жила собі закохана пара. Хлопець на ім’я Бар і дівчина Вінка. Інша дівчина закохалась у Бара. Але він не відповів їй взаємністю. Мати іншої дівчини присяглась розлучити молодят на користь своєї доньки. В день весілля Бара і Вінки  вона підсипала під ноги молодятам на рушник «щастя» отрути. Вони загинули разом, а на тому місті виросла голубенька квітка.  Так мотив “барвінку” став символом немеркнучого життя.

Калина – дерево нашого українського роду. У сиву давнину вона пов’язувалась із народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло (Легенда про калину). А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

 

Розповідь учениці:

Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, а краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже згадували як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Із давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжувати свій рід.

Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин (порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця).

В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій.

Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.

Розповідь учениці:

Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишитий рушник.

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але… все ще попереду. Бо “соловей щебече, собі пару кличе”. А про зозулю співають: “До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять”. Цих  пташок найчастіше  вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона – птах сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали пір’я павича.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.

Із великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку.

Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і вітті з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води й Сонця. Сонця часто зображується восьмипелюстковою розеткою, полуницею чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогневу батьківську енергію.

 

Вишивка може бути однобарвна й багатобарвна. В багатобарвних українських вишивках завжди переважає який-небудь один чи два кольори, які визначають загальне забарвлення і стають основними. Інші кольори тільки доповнюють кольорову гаму.

«Два кольори мої, два кольори…».  Всі знають ці слова з відомої пісні :

Два кольори мої, два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

 

4.   Колір – оберіг

Розповідь учениці:

Чи знаєте ви, що кожен день має своє забарвлення? Що кожен колір має свою силу і лікувальне значення?

Так, понеділок – зелений, вівторок – червоний,  середа – рожева, четвер – фіолетовий, п’ятниця – синя,  субота – коричнева і чорна, неділя – жовта.

Якщо ви знаєте, в який день народилися, то той колір буде служити вам як оберіг.

Потреба в кольорах властива людині ще з доісторичних часів. Уже в кам’яному віці вохрою малювали на стінах печер. У єгипетських храмах археологи виявили такі конструкції, де приміщення були побудовані так, що сонячні промені заломлювались і освітлювали кімнату одним із кольорів спектру.

Кожний колір має свою силу й значення.

Червоний колір – від сонця, чорний – від землі, зелений – від трав і листя, жовтий – від місяця і зір, синій – від неосяжного неба.

 

1. 5.      Показ родинних та власних робіт учнів

Я прошу розповісти про ваших сімейних, родинних рукодільниць, майстринь (учні розповідають коротко про своїх мам, бабусь та тіток, які займаються рукоділлям і демонструють їхні вироби).

Тож давайте постараємося, щоб наш оберіг, наша свята вишивка вбирала очі й брала за душу. Пам’ятайте, що завжди цінуватимуть людину, яка творить красу і передає її нащадкам. Цінуйте гарне, творіть красу самі та примножуйте славу України!

 

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.

 

6. Висновок

Отже, народне вишивання – живе мистецтво, яке постійно розвивається.

Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь.

 

             7. Домашнє завдання.

Написати твір на тему: “Про що розказав рушник”